Прогрів грунту вертикальними електродами
Вертикальні електроди виготовляються з арматурної сталі діаметром 12 мм (при глибині відтавання до 1,0 м) і 16 мм (при великих глибинах відтавання).

Стрижні для електродів повинні бути виправлені і мати загострені кінці для полегшення забивання їх у грунт.

Забивання електродів в грунт здійснюється вручну кувалдою і т. п. Перед забиванням електродів прогрівається ділянку покривається шаром вологих тирси або пробиваються зубилом борозенки. В окремих випадках (глинисті грунти, піщані грунти, замерзлі при вмісті вологи більше 15-20%) забивання електродів відразу на повну глибину відтавання може виявитися скрутною; тоді електроди забиваються спочатку на глибину 20— 25 см і потім по мірі відігрівання ґрунту, приблизно через кожні 4 — 6 год, проводиться їх добивка на товщину відталого шару.

Добивка електродів повинна вестися при вимкненому струмі. При відтаванні ґрунту на глибину більше 1,5 м рекомендується мати два комплекти електродів: короткі та більш довгі. На початку прогріву застосовуються короткі електроди; після того як прогрітий грунт на глибину, що дорівнює довжині коротких електродів, останні вилучаються з ґрунту і замінюються довгими електродами.

Відстань між електродами слід призначати в залежності від застосовуваного напруги, а також характеру і температури грунту в межах від 40 до 70 см. Приблизне розташування електродів та електричні схеми їх включення показано на рис. 37.

Рис. 37. Приблизне розташування і схема включення вертикальних електродів.

Потужність, необхідна для відтавання грунту, залежить від властивостей ґрунту, відстані між електродами і не є постійною під час прогріву. Для визначення величин потребной потужності, витрати енергії і тривалості відтавання грунту слід користуватися наведеною нижче табл. 14. Для попереднього підрахунку витрат енергії при прогріві, рекомендується визначити вологість грунту.

Таблиця 14. Орієнтовні середні значення потребной потужності розколу енергії і тривалості відтавання на 1 м 3 суглинків вологістю 18-20%.