А.Ф.Бондаренко
к.т.н., доцент кафедри управління та фінансово-економічної безпеки, Навчально-науковий інститут бізнес-технологій «УАБС» СумДу, м.Суми
М.І. Божко, А.В. Зимогляд
студентки, Навчально-науковий інститут бізнес-технологій «УАБС» СумДу, м.Суми

bis300-200 Бенчмаркінг являється одним із найефективніших інструментів маркетингу, що дає можливість підприємствам покращувати результати своєї діяльності. Тож з’ясуємо чи дійсно це так.
Бенчмаркінг – процес стратегічного удосконалення різноманітних сфер діяльності. Зважаючи на те, що діяльність підприємств, а також оптимізація якості послуг, що вони надають, прямо а не опосередковано впливають на якість життя населення, то основною метою більшості компаній є досягнення саме світових стандартів.
Тож наступна теза звучить так: «Бенчмаркінг зорієнтований на конкурентів». Її суть полягає у зіставленні параметрів діяльності досліджуваного підприємства з аналогічними характеристиками підприємств-конкурентів («ринкових лідерів»). Можна зазначити, що саме такий підхід використала корпорація Ford, яка визначила кращих в своєму класі автомобілів, рівень яких належало досягти і перевершити. Тож ними було проаналізовано більше 50 моделей автомобілів починаючи з BMW і закінчуючи Opel Senator.
Аналітики Американського фонду (American Quality Foundation) стверджують, що понад 30% великих американських підприємств регулярно застосовують бенчмаркінг, і цей показник продовжує зростати. Аналогічна тенденція спостерігається й у країнах Західної Європи. У Великобританії понад 2000 компаній вже застосовують індекс бенчмаркінгу. Але найчастіше технологію бенчмаркінгу використовують в Японії та США. Тож можна припустити, що » використання бенчмаркінгу у світі ? досить поширене явище, на відміну від країн на пострадянському просторі». Але з даним твердженням можемо погодитися частково. Є й такі українські компанії яким вдалося успішно застосувати технології бенчмаркінгу у своїй діяльності. Прикладом є корпорація «САН ІнБев Україна», ЗАТ «Оболонь», ВАТ «Фармак», компанія «Сандора» та інші.
Незначна частка використання даної маркетингової стратегії пов’язана з рядом проблем. По-перше, це закритість даних на підприємствах; по-друге, орієнтація на швидке отримання прибутку або на виживання; по-третє, відсутність державної підтримки. Основною проблемою є невеликий обсяг інформації про бенчмаркінг.
Слід зазначити, що вагомим фактором використання маркетингової стратегії бенчмаркінг в діяльності підприємств України є вступ нашої держави до Європейського Союзу. Тож для того, щоб займати конкурентні позиції на світовому ринку, вітчизняні підприємства повинні переймати краще в світових лідерів.
Для того щоб керівники українських підприємств усвідомили важливість і ефективність бенчмаркінгу, а також стали його активно застосовувати в своїй практичній діяльності необхідно усунути бар’єри, які перешкоджають його впровадженню. Таким чином, значну роль у пропаганді бенчмаркінгу в Україні відіграють ЗМІ, консалтингові агентства, освітні установи та тренінгові центри, які повинні сприяти поширенню інформації про даний метод. Активному розвитку методики бенчмаркінгу повинні сприяти державні інститути та використовувані системи оподаткування та фінансового обліку, що відображають реальні дані про діяльність підприємств, так як бенчмаркінг заснований на фактичних даних та точному аналізі. Окрім того, національні компанії повинні бути орієнтовані на світові стандарти і активно співпрацювати з іноземними партнерами, але при цьому враховувати інтереси та особливості національного бізнесу.
Як висновок можна сказати, бенчмаркінг являється одним із найефективніших інструментів підвищення конкурентоспроможності підприємств України. Отже, наше припущення виявилося вірним. А ефективне використання призведе до наступних позитивних зрушень: підвищення ефективності роботи; скорочення витрат на власні розробки (стратегії і процеси) за рахунок копіювання та доопрацювання чужих; у партнерському бенчмаркінгу — встановлення довірчих відносини між підприємствами — партнерами; безперервне вдосконалення діяльності підприємства шляхом систематичного порівняння елементів діяльності з аналогічними елементами більш успішної діяльності на макро- та макрорівнях.