Текстильна промисловість — одна з найдавніших на Землі. Протягом багатьох століть люди виготовляли з тканин, одяг, взуття і предмети інтер’єру, а згодом текстильне виробництво стало обслуговувати інші галузі промисловості.

Найбільший підйом у нашій країні текстильна промисловість пережила після Великої Вітчизняної Війни. По всій країні будувалися нові фабрики, удосконалювалася підготовка персоналу, з’являлося нове обладнання. Текстильне виробництво стало дуже прибутковою галуззю, частина продукції навіть відправлялася на експорт.

Розпад Радянського Союзу ознаменував криза текстильної промисловості. Підприємства закривалися, не витримуючи конкуренції. Крім того, продукція вітчизняних фабрик на той момент поступалася імпортної в співвідношенні ціни і якості.

Наслідки того кризового етапу частково впливають на текстильну промисловість в Росії і по сей день. Основною проблемою на сьогоднішній день вважається недостатня увага до маркетингу текстильної продукції вітчизняного виробництва. Більшість підприємств потребує більш якісному менеджменті і ретельної розкрутці.

Істотним поліпшенням ситуації могло б стати запровадження єдиних стандартів якості для текстильної продукції. Дану проблему може вирішити створення відділу стандартизації на виробничих підприємствах. Дані заходи дозволять підвищити якість продукції і полегшити її експорт на світовий ринок.

Ще один важливий крок — модернізація виробничого обладнання. Велика частина устаткування, що використовується сьогодні, має недостатньо високу продуктивність і є застарілим. Переоснащення підприємств могла б суттєво допомогти державна підтримка у вигляді пільгових кредитів для підприємств текстильної промисловості.

Серйозним конкурентом для російського текстилю є недорогий імпортний текстиль, який поставляється з країн Азії, переважно з Китаю. У Китаї текстильна галузь отримує надійну державну підтримку.

Текстиль

Кадрова проблема текстильної галузі в Росії полягає в тому, що більшість текстильних підприємств розташовано в районах, звідки молодь частіше виїжджає на заробітки у великі міста. У підсумку, підприємствам не вистачає молодих спеціалістів. Крім того, в навчальних закладах сьогодні не вистачає викладачів з відповідних дисциплін.

Державна підтримка могла б сприяти комплексному оновленню текстильної галузі. Багато залежить і від керівників текстильних підприємств. Їм необхідно подбати про підвищення кваліфікації кадрів, забезпечення належних умов та гідної оплати праці своїх співробітників. У цьому випадку, текстильна галузь має всі шанси подолати наслідки багаторічної кризи.